Новини та корисна інформація

Кладка лицьової цегли: технологія та особливості

2025-04-23 13:40 Технології будівництва
Силікатна цегла лицьова - це популярний будівельний матеріал, що широко використовується в будівництві житлових та комерційних будівель. Він є екологічно чистим матеріалом, що виготовляється з суміші піску, вапна і води, і має ряд унікальних властивостей, що роблять його привабливим для будівельних проектів.
Дніпровський Завод Будівельних Матеріалів має багаторічний досвід у сфері виробництва силікатної цегли, яка використовується провідними будівельними компаніями, що є найкращим підтвердженням його якості.
Дніпровський Завод Будівельних Матеріалів виробляє:

Різновиди кладки

Від способу кладки залежить візерунок зі швів на облицюванні. Для розуміння різновидів потрібно пояснити основні терміни. Цегла являє собою брусок з шістьма площинами, які називають гранями: найбільша – постіль, найменша – тичок, бічна довга – ложок. Остання в більшості кладок є лицьовою.
  • Ложкова – найпоширеніший вид кладки, ложкова грань виходить назовні, а камені з’єднуються один з одним тичками. Перев’язка здійснюється на половину бруска, це означає, що вертикальні шви припадають на центр цеглини верхнього ряду.
  • Ложкова зі зміщенням – аналогічна до попередньої, але наступні ряди зміщуються лише на 1/4. Це робить візерунок кладки цікавішим.
Ложкові способи кладки облицювання найвигідніші з економічної точки зору, оскільки максимально використовується довжина кераміки.
  • Ланцюгова кладка – в ряд включаються тички, цеглини, які спрямовані малою бічною площиною в бік фасаду. Вертикальний перев’язувальний шов припадає на середину тичка. Потрібно розуміти, що цей тип кладки збільшує витрати матеріалу, оскільки кожна третя цеглина розташовується перпендикулярно до ряду. Тичкові бруски потрібно різати або перев’язувати з рядовою кладкою, що загалом ускладнює комплекс робіт.
  • Тичкова – кладка, у якій всі цеглини облицювання розташовані перпендикулярно до стіни. Стіна виходить товстішою і зростають витрати на її зведення.

Технологія облицювання цеглою

Технологія облицювання та порядок робіт залежать від конструкції стін та стадії робіт.
  • Облицювання готової будови проводиться через певний проміжок часу після завершення будівництва. Якщо облицювання не планувалося при зведенні стін, то в цьому випадку потрібно вирішувати завдання спирання лицьової кладки - розширювати цоколь. Якщо будинок експлуатується, то потрібно виводити та переробляти комунікації та водостічну систему.
  • Облицювання після зведення стінової коробки. У цьому випадку в рядову кладку одразу закладають гнучкі зв'язки та формують полицю для спирання на цоколі. Такий спосіб найбільш раціональний з погляду приймання робіт, якщо будівництво ведеться не самотужки.
  • Паралельне зведення облицювання та несучої стіни – найшвидший спосіб, але при цьому складно контролювати деякі приховані роботи. Перев'язування шарів можна робити за допомогою тичкової кладки.

Відмінності технології в залежності від конструкції стіни

  • Двошарова стіна без повітряного зазору. Облицювання з’єднується з несучою стіною кладкою або повітряний зазор заповнюється розчином. Такий спосіб погано підходить, якщо основна стіна виконана з пористих матеріалів (пінобетон, газобетон), оскільки герметичність уповільнює виведення вологи з конструкції.
  • Двошарова стіна з повітряним зазором. Несучий шар з’єднується з лицьовим за допомогою гнучких зв’язків. У верхній та нижній частинах кладки залишають продухи для відведення вологи. Цей спосіб є кращим для стін, вразливих до зволоження.
  • Тришарова стіна. Між несучою кладкою та облицювальною влаштовується повітряний зазор і укладається теплоізоляційний матеріал.

Крок 1. Підготовка основи

Облицювальну цеглу зазвичай укладають на виступаючу частину цокольної стіни. Іноді в якості основи можуть використовуватись газобетонні блоки. Поверхню необхідно очистити від сміття, а в кутах між першим рядом несучої стіни та опорою під облицювальну цеглу роблять викружку з розчину.
Необхідно перевірити рівень поверхні. Якщо перепади перевищують 40 мм, рекомендується виконати бетонну підливку. Коли основа готова, на неї укладають гідроізоляцію: одну її частину заводять на стіну, іншу виводять за межі цоколя. Це дозволить відводити конденсат з вентиляційного зазору. Для цього вертикальний шов нижнього ряду залишають без розчину.

Крок 2. Замішування розчину

Як основний в’яжучий матеріал для кладки облицювальної цегли використовують цементно-піщаний розчин. Щоб не купувати пісок окремо, можна придбати готову суміш, в якій усі компоненти вже містяться в потрібній пропорції.

У тару з водою або в бетономішалку додають суху суміш і замішують до густої консистенції міксером.

Також можна приготувати розчин самостійно. Для цього слід взяти одну частину цементу М500 та чотири частини піску.

У бетономішалку додають воду, потім — дві частини піску. Вмикають перемішування. Для зручності роботи в розчин можна додати пластифікатор.

Після цього додають цемент, а потім ще дві частини піску. До потрібної консистенції суміш доводять за допомогою води. Регулювати густину розчину краще саме водою — якщо робити це цементом, у суміші утворюватимуться грудки.

Крок 3. Укладання нижнього ряду

Перший ряд облицювальної цегли спочатку викладають без розчину, щоб визначити, чи буде ряд йти врівень із фундаментом, чи цегла дещо виступатиме.

Для зручності одразу можна скористатися невеликою рейкою, щоб виставити однакову відстань між цеглинами.

Також цеглу заводять у дверний проріз, щоб знати, де саме доведеться відколювати половинку. Інколи, після попередньої розкладки, виявляється, що між останньою та першою цеглиною залишається занадто великий вертикальний шов (3–5 см). Вставляти шматочок буде неестетично.

Що робити у такому випадку?

Ширину недобору ділять на кількість швів у ряду і додають це значення до кожного міжцегляного проміжку. Так шви залишаться однаковими, а ряд — рівномірним.

Коли периметр будинку обкладено цеглою, виставляють кути під 90°. Для цього по верхньому ребру першого ряду натягують причалку (шнур). Вона повинна перехрещуватись під прямим кутом, що перевіряють гідрорівнем або нівеліром.
Щоб перевірити, чи кут між мотузками відповідає 90 градусам, можна виміряти сторони трикутника. Вони повинні відповідати теоремі Піфагора (сума квадратів катетів дорівнює квадрату гіпотенузи), найпростіше взяти співвідношення сторін 3 і 4, тоді гіпотенуза повинна дорівнювати 5
Щоб у майбутньому не порушувати розкладки, на цоколь можна нанести мітки з розташуванням вертикальних швів.

Крок 4. Укладання кутів

Кладку починають із встановлення кутових цеглин. Їх потрібно виставити на одному рівні, щоб задати напрямок і висоту всьому ряду.

  • На гідроізоляцію наносять шар розчину, на який укладають перші цеглини.
  • Їх вирівнюють за горизонталлю та вертикаллю, використовуючи пухирцевий рівень (рівень прикладають до верхньої та бокової граней).

Після встановлення кутових цеглин по їх верхньому краю натягують шнур-причалку. Вона допомагає тримати точний рівень кладки по всій довжині стіни.

Перед кожним укладанням варто оглядати лицьову сторону цегли — якщо є відколи чи дефекти, таку цеглу краще відкласти або використати в непомітних місцях.

Крок 5. Облицювання стін

Розчин наноситься на постіль кельмою. Під час укладання потрібно стежити за тим, щоб суміш не падала та не забруднювала лицьову сторону цегли. Коли розчин переноситься з відра на кельмі, можна підстраховуватися рукою.

З лицьового боку потрібно зрізати зайвий розчин, бо при укладанні верхнього ряду його видавить. Для збереження однакового вертикального шва до тичкової площини сусідньої цеглини прикладають прут, за яким вирівнювали ряди.

Щоб легше було витримувати однакову горизонтальну відстань між рядами, на край кладки з лицьового боку укладають довгий сталевий прут діаметром 8–10 мм. Він визначає максимальну товщину шару розчину.
Прути для встановлення товщини швів потрібно протирати після кожного використання, щоб не забруднити цеглу. Для цього під рукою варто тримати відповідну ганчірку.
Наносимо розчин на тичкову площину сусіднього каменю, також прибираємо надлишок суміші з краю, щоб його не видавило.

Щоб не нахилятися щоразу до відра за новою порцією розчину, вертикальні шви можна заповнювати сумішшю, знятою біля стіни чи з краю.

Укладаємо цеглу на розчин легким постукуванням киянкою, киркою або зворотною стороною ручки кельми. Рівень площини вирівнюємо по причалці або за допомогою бульбашкового рівня.

Постукувати зворотною стороною кельми не завжди добре, бо з неї можуть потрапити частинки розчину на кераміку.

Щоб не забруднити лицьову сторону слідами розчину, рекомендується такий хват, при якому подушки пальців не торкаються поверхні кераміки.

Крок 6. Зв'язування облицювання зі стіною

Облицювання має бути зв'язане з основною стіною. Якщо немає повітряного зазору і обидві стіни зводяться одночасно, перев’язку можна зробити кладкою. Цей спосіб неможливий, якщо основна стіна викладена з газобетону або матеріалу з іншими розмірами.

Якщо стіна була зведена раніше і відомо, що планується облицювання, то з'єднання можна закласти в шви, щоб потім до них прив’язати лицьову кладку. Якщо цього не зроблено, то зв’язок фіксується на звичайній кладці анкерами.

Перев’язка має виконуватись гнучкими сталевими елементами, оскільки лицьова та несуча стіни піддаються температурним деформаціям, які відбуваються нерівномірно. Якщо з’єднати конструкції жорстко, кріплення буде розхитувати посадкове гніздо.

Можливі матеріали для гнучкого зв’язку:

  • Нержавіючий дріт діаметром від 1,5 до 3 мм;
  • Нержавіюча сітка з прямокутними комірками;
  • Гнучкі сталеві пластини — як варіант, можна використовувати прямі підвіси для гіпсокартону. Основна проблема — у надмірному навантаженні на кладку через широке січення.

Щоб знизити локальні напруження на гнучких зв’язках, у кладці потрібно передбачати вертикальні деформаційні шви — це проміжки без розчину, які ділять стіну на ділянки.

Рекомендовано розташовувати деформаційні шви кожні 6–7 м, також корисно армувати кладку сіткою через 1–6 рядів.

Крок 7. Укладання відкосів

Відкоси формуються за допомогою крайніх цеглин по периметру віконних або дверних прорізів. Щоб кладка виглядала охайно, деякі цеглини доведеться розколювати. Для цього треба уявити приблизну лінію розлому (½, ⅔), нанести розмітку на всі площини й зробити легкі удари киркою по лініях — після цього цегла розколеться.

Відкос не повинен мати видимих уламків кераміки — їх слід спрямовувати до несучої стіни або до сусідньої цеглини. Тобто крайня цегла розташовується перпендикулярно до всього ряду. Під час розколювання важливо слідкувати, щоб ложкова грань мала однаковий вигляд. Якщо до краю залишається менше половини цегли, тичковий бік можна виводити у відкос.

Зазор між несучою стіною та облицюванням можна заповнити розчином.

Відкоси повинні бути вертикальними, тому доцільно перевіряти їх рівень за допомогою бульбашкового рівня або орієнтуватись на відвіс, який завжди показує перпендикуляр до землі.

З верхньої частини прорізу відкоси формуються перемичкою. В її основі можна використовувати сталевий куточок.

Куточок — це профільний металевий виріб L-подібної форми. Перед використанням його потрібно зачистити від задирок і напливів, а також пофарбувати для захисту від корозії.

Куточок укладається так, щоб його задня полиця була в одній площині з тильною стороною кладки. Якщо горизонтальна площина куточка вужча, ніж ширина цегли, необхідно підрізати задню частину каменю. Довжина опори сталевого елемента з кожного боку має бути 100–150 мм.

Щоб розрізати цеглу вздовж, слід бити киркою по тичкових площинах, щоб зруйнувати ребра жорсткості — тоді частина легко відділиться без тріщин.

Подальші дії не відрізняються від звичайної кладки: наносимо розчин на горизонтальну площину куточка, укладаємо цеглу й перевіряємо рівень по причалці.

Крок 8. Затирка швів (розшивка)

Цей етап є завершальним і виконується після того, як кладочний розчин схопився. Проміжки між цеглинами очищають від пилу та засохлих грудок. Для заделки швів використовують спеціальний склад з піску, цементу та вапна. Компоненти змішують у пропорції 1:10 до пастоподібного стану. Заповнення здійснюють інструментом — розшивкою. Спочатку обробляють вертикальні шви, потім — горизонтальні.